Мед Ok.in.ua

Navigation

Мед Ok.in.ua - Бджолина отрута - Мед Полісся

Бджолина отрута

07/07/09 , Продукти бджільництва , Віктор

Загальні відомості про бджолину отруту
Склад та властивості бджолиної отрути
Чутливість людини до бджолиної отрути
Про лікування бджолиною отрутою

Загальні відомості про бджолину отруту

У літературі відомості про лікування бджолиною отрутою зустрічаються ще в творах Гіппократа (V-IV століття до н.е. (наша ера)), Плінія Старшого (I століття), Галена (II століття). Є також повідомлення, що бджолиними укусами були виліковані від болісної подагри Карл Великий та Іван Грозний.

З давніх часів у народній медицині використовується сприятливий вплив укусу бджіл при захворюваннях суглобів, м‘язів. Особливо слід відзначити дуже цікаві та цінні спостереження бджолярів, які застосовували бджолину отруту з лікувальною метою при різних захворюваннях. Багаторічні спостереження та зібрані нами анкетні дані про стан здоров‘я бджолярів показують, що бджолина отрута є не тільки прекрасним лікувальним засобом при деяких захворюваннях, але має й профілактичні властивості. Відомо, наприклад, що бджолярі завдяки бджолиним укусам, як правило, не хворіють на ревматизм.

Примітна ще одна цікава закономірність: детальне знайомство з людьми, які живуть у нашій країні понад 100 років, показало, що більша частина їх займається бджільництвом. Щодо причин довголіття людей, які мають справу з бджолами, висловлюються різні припущення. Одні вважають, що їхнє довголіття обумовлюється винятковою чистотою повітря на пасіці, інші – що бджолярі вживають багато меду, треті – що пасічники найбільше з‘їдають забруси і т.д.

М. К. Шевчук вважає, що жодне з цих тверджень не можна вважати істинним, тому що, наприклад, садівники чи лісники можуть дихати повітрям не менш чистим, меду бджоляр вживає не так уже й багато. Справа, напевно, в тому, зауважує дослідник, що пасічники систематично протягом усього свого життя отримують одне і постійне ліки – бджолину отруту. Він, можливо, і є найважливішим стимулятором довголіття. М. К. Шевчук повідомляє, що йому доводилося зустрічати чимало людей, які в молоді роки хворіли на вади серця, внаслідок чого виникало постійне набрякання ніг тощо. Як тільки ці люди бралися за бджільництво, хвороба поступово зникала.

Також ряд дослідників та авторів публікацій стверджують, що серед людей, які активно займаються бджільництвом, не зареєстровано жодного випадку такої небезпечної та до кінця не вивченої хвороби, як рак. Передбачається, що і в цьому бджолина отрута відіграє не останню роль.

В 1864 професор Петербурзького лісового інституту М. І. Лукомський надрукував статтю, в якій відзначав високі лікувальні властивості бджолиної отрути при суглобовому ревматизмі, подагрі та інших захворюваннях. Він закликав лікарів зайнятися вивченням цього цінного лікарського засобу.

До теперішнього часу накопичений значний досвід використання бджолиної отрути при різних терапевтичних захворюваннях.

Склад та властивості бджолиної отрути

Бджолина отрута є секретом великої і малої залоз жала бджоли і схожий на безбарвну густу рідину з характерним різким ароматичним запахом і гірким пекучим смаком; питома вага його 1131; реакція – кисла. На повітрі швидко твердіє. Легко розчиняється у воді, кислотах і не розчиняється у спирті, руйнується в концентрованих кислотах та лугах, етиловому спирті, а також під дією сонячного світла. Бджолина отрута дуже стійка до температури. Наприклад, при нагріванні до 115 ° С протягом 60 хв не втрачає своїх властивостей. Вважається, що у сухому стані, не втрачаючи своєї токсичності, може зберігатися протягом кількох років. Суха бджолина отрута є порошком з луски і крупинок від сірувато-жовтого до бурого кольору. Викликає подразнення слизових оболонок, чхання. Технічними вимогами визначено втрати отрути в масі при висушуванні – не більше 12%, нерозчинний у воді залишок – не більше 13%, гемолітична активність – в межах 60 ° С та фосфоліпідна активність – до 8 мг.

У бджолиній отруті містяться два ферменти, пептиди, амінокислоти, жири та стерини, глюкоза, фруктоза, жирні кислоти, зольні елементи – всього 50 речовин. Основним компонентом отрути (від 30 до 50% сухої речовини) є поліпептид мелітин. Проникаючи в організм, він викликає гемоліз еритроцитів та спазми м‘язів, зменшує згортання крові, має протимікробну та променезахисну дію, є слабким алергеном. Дія його залежить від дозування. У великих дозах цей пептид токсичний.

З біологічно активних компонентів бджолиної отрути найбільший інтерес становлять ферменти, пептиди та біогенні аміни. Ферменту гіалуронідазі належить функція вироблення імунітету організму. Цей фермент гідролізує в‘язку гіалуронову кислоту на нев‘язкі компоненти. Гіалуронова кислота сприяє утриманню клітин тканин організму разом, а при її руйнуванні гіалуронідазою проміжки між клітинами стають нев‘язкими, що полегшує проникнення в них інших складових отрути. Таким чином, її роль полягає у сприянні проникненню бджолиної отрути в організм; вона сприяє також розсмоктування гематом, шрамів та інших затвердінь сполучної тканини.

Фермент фосфоліпазу А, проникаючи в організм, посилює запальний процес, що викликається дією отрути, і знижує активність антигенів. Він руйнує головний будівельний блок усіх біохімічних мембран – фосфоліпіди. Фосфоліпаза бджолиної отрути – найактивніша з усіх відомих фосфоліпаз, навіть фосфоліпаз зміїної отрути, а також панкреатичної фосфоліпази ссавців.

Токсичність та терапевтична дія отрути визначаються пептидами, в основному мелітином і, частково, апаміном. Мелітин та фосфоліпаза токсичні власними силами, але при спільній дії їх токсичність значно зростає. Апамін також токсичний, збудливо діє нервову систему, активізує функцію залоз внутрішньої секреції, підвищує кров‘яний тиск. Він блокує канали мембран та інгібує дію адреналіну, який повинен відкривати ці канали.

За даними Ж. П. Бонімот (1983), отрута бджіл різко відрізняється від решти отрут. Отрута гадюки, наприклад, є антикоагулятом, тоді як бджолина отрута – коагулятом; від отрути кобри бджолина отрута відрізняється вмістом факторів дифузії. За даними Іентша (1972), ензими бджолиної отрути в 30 разів активніші за ензими зміїного.

Дослідники в різний час перевіряли протимікробну дію бджолиної отрути і при цьому виявили, що вона виявляє цю властивість проти багатьох видів бактерій. Більш того,
встановлено, що водний розчин бджолиної отрути навіть у співвідношенні 1:50тис. не має мікроорганізмів, проте отрута різних бджіл має далеко неоднакову протимікробну силу. Найбільшу протимікробну дію має отрута, взята від бджіл, які повертаються з поля в період хабара. Взимку, ранньою весною та пізно восени отрута має дуже слабку протимікробну дію. Різною буває місцева та загальна реакція організму (біль, почервоніння, набрякання тіла, підвищення температури тощо). Найбільша реакція буває влітку. Все це підказує, що найбільший лікувальний ефект можна отримати від бджолиних укусів та препаратів влітку. До речі, найбільше отрути (до 0,1-0,3 мг) буває у бджіл на 17-18-й день життя.

Чутливість людини до бджолиної отрути

Приступаючи до лікування бджолиними укусами слід пам‘ятати, що чутливість організму до бджолиної отрути різна. Найбільш чутливі до нього жінки, діти та люди похилого віку. Крім того, є люди з сильною алергічною реакцією на бджолину отруту: достатньо одного бджолиного укусу, щоб у них з‘явилося загальне нездужання, різкий головний біль, висип типу кропив‘янки, блювання, пронос. Тому перш ніж розпочати лікування, необхідно пройти обстеження у лікаря.

Також слід пам‘ятати, що бджолина отрута лікує не від усіх хвороб. Він, наприклад, дуже шкідливий при гострих інфекційних захворюваннях, туберкульозі, цукровому діабеті, гнійних процесах, нефриті, гепатиті, інших захворюваннях печінки та нирок, а також підшлункової залози, органічних захворюваннях центральної нервової системи, схильності до кровотеч, анемії, венеричних хвороб, вагітності , серцево-судинної недостатності II та III ступеня, в період менструації, перед операціями тощо.

При лікуванні укусами потрібно дотримуватись основних санітарно-гігієнічних вимог: шкіру треба ретельно мити з милом, а ранки після укусу змащувати індиферентною маззю, наприклад, борною. Дослідники вважають, що лікувальний ефект бджолиної отрути посилюється, якщо в період циклу лікування хворий прийматиме по 50-120 г меду на добу, але не вживатиме спиртних напоїв, не наїдатися перед лікувальною процедурою. Не рекомендується також бджолоужалення після водних процедур та тривалих прогулянок. Після лікувальної процедури необхідно півгодини полежати, і в період лікування дотримуватися молочно-рослинної дієти, багатої на мінеральні солі та мікроелементи.

Оскільки попадання великої кількості отрути в організм може спричинити його загальне отруєння, необхідно знати прийоми першої допомоги, які використовуються у таких випадках. Насамперед слід якнайшвидше видалити жало, змастити ранку розчином марганцевокислого калію або нашатирним спиртом, медом, настоянкою йоду. У випадках прояву алергії та тяжких отруєнь отрутою необхідно викликати лікаря.

Долікарська допомога при тяжких симптомах отруєння бджолиною отрутою полягає в наступному: потерпілого укладають у ліжко і дають 25-50 г 40-відсоткового алкоголю або алкоголю в суміші з медом (20 г меду на 200 г алкоголю), по 25-50 г на прийом ( К. А. Кузьміна, 1977). Хороший ефект дає медово-вітамінний напій, приготований наступним чином: в 1 л кип‘яченої води розчиняють 100 г меду та 500 мг вітаміну С. Одночасно слід прийняти якийсь антигістамінний засіб, наприклад димедрол. Можна також дати потерпілому свіже молоко, кефір. А. В. Артамонова та С. М. Титова (1972) при важких формах алергії рекомендують відразу ж ввести біля місця укусу 0,5 мл 0,1-відсоткового розчину адреналіну і потім в інше місце – ще 0,3 мл адреналіну. Абсолютно необхідне введення одного-двох антигістамінних препаратів (супрастину, піпольфену, димедролу) та 1 мл 30-відсоткового розчину преднізолону.

Якщо ви міститье бджіл, то обов‘язково заведіть аптечку, в якій по можливості повинні бути пінцет (для видалення жала), вата, бинт, 10-12-відсотковий розчин нашатирного спирту або спиртова настойка календули (знімають свербіж), таблетки димедролу, супрастину, тавегілу , піпольфену, ефедрину, анальгіну, серцеві краплі. Добре змастити ужалене місце сумішшю з 10-відсоткового розчину календули (5 г), спирту-ректифікату (5 г) та вазеліну (10 г).

Про лікування бджолиною отрутою

У літературі описані методи лікування бджолиною отрутою, але особам, які не мають спеціальної медичної освіти, практикувати бджолиними укусами забороняється. Різними дослідниками розроблена певна методика циклу лікувальних процедур проти кожної окремо взятої хвороби, де враховується імунітетний період (час для звикання організму до укусів). У кожному окремому випадку лікар робить висновки про реакцію організму на бджолоужалення і необхідність продовжити лікування. Е. А. Лудянський, аналізуючи результати спостережень за лікуванням 4 тисяч хворих, рекомендує при введенні отрути будь-яким методом обов‘язково провести біологічну пробу сумісності отрути з організмом людини.