Синяк звичайний
Синяк звичайний (лат. Echium vulgare ) – дворічна рослина із сімейства бурачникових заввишки від 30 до 90 см. Синяк – цінний літній медонос, рекомендується для висіву на припасечних ділянках.
Мед із синяка — має світло-бурштиновий колір, має приємний запах і дуже гарні смакові якості. Він густий консистенції, дуже повільно кристалізується, смачний та чудово підходить для зимівлі бджіл.
Найцінніша якість синяку — виділення нектару за будь-якої погоди, що приваблює до нього бджіл, а також тривалість цвітіння близько місяця. Час цвітіння: травень – липень. Гектар синяку за медопродуктивністю рівноцінний 15-20 га гречки. Посухи несприятливі і для синяку: у нього скорочується виділення нектару, проте значно меншою мірою, ніж у багатьох інших медоносних рослин. Також синяк використовується у народній медицині як лікарська рослина.
Агротехніка вирощування синяка не складна. Насіння дрібне (в 3 г — 1000 шт.). Норма висіву 3—5 кг на 1 га, глибина загортання 1—3 см. Сіяти можна звичайними сівалками через сошник (30 см), потім бажано прикатати легкими волокушами для кращого контакту насіння з ґрунтом. Сіяти краще безпокривно, а якщо під покривом (овес), то покривну культуру потрібно обов’язково скошувати на корм худобі не пізніше ніж через 1—1,5 місяці після сходів. Це дасть змогу синяку добре розвиватися до зими. Посів проводять з ранньої весни до червня, а також восени, але не раніше ніж перед самими заморозками, щоб не встигли з’явитися сходи, які можуть загинути. Найкращий час для посіву — рання весна. Іноді насіння перед посівом змішують із землею або піском, щоб забезпечити розріджений посів. Синяк — дворічна рослина, цвіте на наступний рік після посіву.
В деяких випадках синяк висівають разом з фацелією та гречкою. Це робиться для того, щоб мати медоносні квітки в перший рік, коли синяк не цвіте, а лише вкорінюється, розвиваючи розетку листків, що стеляться біля кореня. На другий рік від кореня з‘являються один або кілька стебел, на яких розвиваються бокові гілки, і на них величезна кількість квіткових завитків. Розвиток синяка на другий рік йде дуже швидко, але після плодоношення він гине разом з коренем. Це не заважає синяку залишатися на одному місці кілька років, оскільки його насіння легко опадає, і він відновлюється самосівом. Самовідновлення посіву — важлива якість синяка. Під час росту кущі синяка повинні знаходитися один від одного на відстані не менше 30 см; при більш густому розташуванні їх слід проріджувати. Збір насіння з рослин ускладнений, оскільки вони дозрівають нерівномірно і легко осипаються. З 1 га можна отримати до 300 кг насіння.
Стебла і коріння синяка звичайного – отруйні. Незважаючи на отруйність – небезпеки для свійських тварин синяк не становить, оскільки він ними не поїдається. Стебла синяка не слід вживати у підстилку худоби, а краще використовувати на паливо.
Основне джерело: М.М. Глухов «Альбом медоносів»
h3.Посилання по темі
Ключові слова: медоноси, різновиди меду
Останні зміни: 19/05/2024 23:23 (542)
Попередження! Інформація, розміщена на сайті, не є підставою для самолікування. Перш ніж скористатися будь-яким рецептом, проконсультуйтеся у лікаря.
